Мить юності
Відкрив для себе істину жахну,
що кепське вже моє з літами діло.
Щоб це було в долюдську давнину,
співродичі б мене давно вже з’їли.
Побути б, як колись, ще мить одну
украй зеленим, а не переспілим,
в степу, де гострий запах полину
і квіти – сині, жовті й надто білі.
Відчути холод чистої роси,
коли шугає сонце в море неба.
Почути птиць бадьорі голоси.
За світ цей порадіти і за себе,
де між ніким іще не м’ятих стебел
від вітру злет дівочої коси.
–––
© Анатолій Загравенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2016
автор: Анатолій Загравенко