Весну я хочу вже і зараз,
Бо не життя то без її примар…
Весну я хочу літом у задуху,
В осіннім розмаїтті кольорових чар,
У зиму люту, виковану з льоду,
У келиху вина і в вітра плач…
Лише весною житиму до віку,
Весна-красна - любов моя!
Весна натворить всяке диво,
(на то вона й "душі весна"),
В полон візьме своїх обіймів,
Пробудить мрії віді сна,
А потім вибухне вулканом,
Як стихія, шквальним лихом,
Страстей нестримних розпаля…
Й пекуча лава лід розтопить,
Ущент всі думи спопеля,
І душу попелом затрусить ,
Життя реальне віддаля…
Й стогнатимуть у муках роки,
Примар бездомних відганя…
Весною творяться безбожні,
Підступні і страшні дива…
Та все ж весни я в душу хочу,
Хай я й згорю у ній до тла…
Бо справжнє щастя – то горіти,
А не в болоті зквакати життя,
Не мертвою свій вік відбути…
То ж хай в душі горить весна!
16.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2016
автор: Лєна Дадукевич