Так рідко бачиш мене усміхненим?
Німі занадто вуста для радощів...
Надмірно стримані, бо задихані
У поцілунках та інших прянощах..
Так рідко бачиш мене тверезого?
Від цього сорому - не ховаюся!
А просто ламаю гілки березові -
І п'ю їхній сік, і ним упиваюсь я...
Заглянь у очі мої без остраху -
Зуміють очі тобі віддячити...
Аби дивилися в них - без поспіху,
Аби хотіли мене побачити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689206
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2016
автор: Вадим Димофф