Якщо збиратиметься люд для справ гріховних,
То праведні мужі не хочуть бути там.
Тому і рішення питань невиліковних
Приходять в руки повноваження катам.
Коли занурюємось в купу справ суєтних,
Ще й кар’єристам підкоряємо свій дух -
То провокуємо так лідерів шляхетних
Зрікатись відчайдушно від святих потуг.
Штовхаємо їх в прірву плоті виживання,
Закопуючи в землю свій святий талант.
А всю країну віддаємо на заклання,
І крає Батьківщину хижий окупант.
В скарбниці вправно хазяйнують нечестивці,
Доводячи до злиднів весь простий народ,
Повсюди проливають кров безкарно вбивці,
А владу ділить між собою всякий «зброд».
Бог не дає щорічно нам нових Мойсеїв,
Для поколінь вони – найрідкісніший дар.
Тому не варто шанувати фарисеїв,
Щоб не зробив рабами нас імперський цар.
Коли самі побачите, що це – пророцтво,
Коли прийде війна і як поллється кров,
То чи згадаєте тоді моє свідоцтво
І вашу впертість, котру я не поборов?
Чи ж станете тоді для Бога на коліна,
Чи відречетесь від суспільного гріха?
Чи знов дозволите вбивати Україну
Брудним майстрам по вивертанню кожуха?
20.05.1996.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2016
автор: ПВО