Не «гради» – світлі зоряні дощі
Мережать небо там щоночі,
А серце – так спитати хоче,
Як вам на небі, янголи мої?
Ох як же вас вже там багато...
Чи згадуєте Україну?...
Мої думки до вас все линуть,
І так вас хочеться обняти...
І сонце трохи притушити,
Щоб бачити могла щоразу...
А ви, напевне, там – всі разом..
Так боляче без вас нам жити...
Вам теж нелегко...відпустити
Душею так і не змогли,
Ні ми, ні ті, що віддали
Вас, найдорожчих у цім світі!
Ти знаєш, а я так сумую,
І очі бачу все твої ясні...
Як вам на небі, янголи мої?
Ти, брате, й звідти – нас пильнуєш...
Як вам на небі, янголи мої?
За обрій закотилось третє літо...
А ми все зичимо свої привіти,
Адже у серці ви моїм живі...
І будете завжди в нім жити...
Як вам на небі, янголи мої?
© Тетяна Прозорова 11.09.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688767
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 11.09.2016
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)