У рудій перуці пані
Мовчазне танцює танго,
/У очах вогні багряні/
Так жагуче аж безтямно.
Сукня – з золота й смарагдів,
Із намистом калиновим,
Під планетний хід парадів
З кавалером вже знайомим.
Пані Осінь закохала
В себе Вересня так палко,
Та й сама не раз зітхала,
Йшла помріяти в альтанку.
Крутить Осінь у обіймах
І вуаль спада туманом,
Все шукає щастя в римах,
Почуття киплять вулканом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688737
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2016
автор: Шостацька Людмила