Метелик, ти нічний метелик ніжний,
який летить до світла і тепла
такий тендітний, милий, але грішний,
твій гріх в любові, що примарою була.
Ти грішна, бо не тому віддавалась,
не справжнє сяйво вабило вночі,
горіли крила й від падінь ламались
тебе до мрії марно несучи.
Між сотень ліхтарів свого шукала,
пекуча пристрасть вабила кудись
аж доки темрява суцільна не настала
і очі стомлені не глянули у вись.
Там місяць, що гуляв в нічній блакиті,
своїм привабив сяйвом і теплом.
Він не досяжний - вік не долетіти!
Та б"ється мрія в серці під крилом.
Геник Лис 07.09.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2016
автор: Genyk Lys