Як непросто прожити життя,
Літа роки змінити на осінь,
Хоч назад вже нема вороття,
Але серце тепла в долі просить.
Вже покрила давно сивина,
Розігнались роки, наче коні,
І біліє сумна далина,
І ховається смуток в безсонні.
Поцілунку шукають вуста,
Хоч тривога клекоче у грудях,
Людська доля така не проста,
Хоч ще думи закохані блудять.
Вже покрила давно сивина,
Розігнались роки, наче коні,
І біліє сумна далина,
І ховається смуток в безсонні.
Вже пробігли найкращі літа,
І тумани упали на скроні,
Наша осінь, як мрія свята,
Бо цвіте, як троянди червоні…
Вже покрила давно сивина,
Розігнались роки, наче коні,
І біліє сумна далина,
І ховається смуток в безсонні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688029
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2016
автор: Віталій Назарук