Країна наша – Україна,
Де ми всі з вами живимо:
Тут і дім, сім'я, тут дітки
В ній рідненькій всі живуть.
Україна – наша мати,
В ній все є для нашого життя:
Густі ліси, річки веселі,
Земля родюча, багатий край.
І люди в ній живуть красиві,
Глибокі душі в нас усіх.
Та руки в нас роботящі й сильні,
До праці бажання в усіх є.
Тільки одне у нас лихо в країні:
Відсутність розуму у владі на горі,
Бо хіба можна так швидко
Матір – країну до праху вести?
Ви не гнівайтесь правителі любі
На мене за ції слова.
Адже наша з вами країна
Вся багата, та вся у боргах.
Чи є ще в світі така країна,
Що так потерпає від братів своїх?
За гроші, матеріальні блага,
Де війна – це нажива і заробіток живий.
Мені шкода за розум наш з вами,
Що так гроші забруднили його,
Що напевне і матінку рідну
Ви у рабство віддасте за краплю золоту.
Ой, українці, в країні нашій!
Прошу сердечно Вас усіх
Давайте піднімемо руки та очі
До блакитного неба, до Бога у вись.
Давайте разом просити
Під спів хвалебний і гімн,
Щоб ангели небесні спустились
Та мудрість принесли нам в цей рік.
Бо з нашим терплячим народом
Зброю ніхто ні візьме.
А душі у нас всіх наповнені вірою
До Бога, до неба, увись.
Адже прийшла вже година
Відповідальність брати на себе,
Щоб в майбутньому наші онуки
Вільні ходили по нашій землі.
Так в Святім Слові пророки пишуть,
Нам нащадкам на цій Землі:
«Якщо десять чоловік праведних попросять,
То Бог помилує усіх в місті однім.»
Отже, нам всім треба
Від серця, щиро Бога молити,
Щоб люди нашої країни
До любові небесної прийшли.
І тута немає різниці
В якій вірі ти.
Бог один Живий Всесильний,
Вседержитель у всесвіті однім.
Я прошу Вас браття – українці!
Достатньо руками водити.
Язиками всі гарно говоримо,
А до діла немає зусиль.
Що з нами браття сталося?
Ми ж з Вами нащадки Запоріжської Січі,
Наші предки були могутні.
І сили, розуму їх боялись вороги.
Давайте браття України
Вже з розумом до перемоги йти,
І мудрість предків брати,
Щоб вийти із багна та руїн.
Бо в такій справі великій
Поодиноко ми всі, мов один:
Програємо та знищать нас,
А разом ми сила, і велич майбутніх дітей.
Хай владі нашій багатій
Совість сорому доведе
За взятки, за діла погані,
За зраду народу свого.
«Отче Небесний Всесильний!
Прошу від імені українців усіх
Звільни від краху, розору країни,
Щоб війна скінчилась та добре жили.
Отче Небесний Всесильний!
Пошли Архангелів своїх
На захист від жадоби людської,
На щастя майбутніх дітей.
Господи Рідний, Батечко неба!
Святістю українців окропи
На кінець війні лихої,
На мудрість правителів Землі.
Архангели, Ангели неба святого!
Прийдіть також і до інших людей,
Щоб кожній Душі у краї ріднім
Було жити краще понад усе.»
Я звертаюся до президента:
«Шановний володарю наших земель!
Звільни дітей всієї України
Від гибелі, полону, від війни.»
Хай нарешті Україна рідна
Звільниться від рабства інших країн.
Хай люди наші – українці
Живуть у радості на рідній землі.
«Шановна Влада України!
Зробіть нарешті для людей,
Щоб всі радісно на роботи ходили
В рідних містах, на любій землі.
Адже нема більше такої країни,
Щоб люди їхали з дому кудись
У пошуках роботи, днини,
Щоб гроші заробити, прокормити дітей.
А Ви, наша мила Владо
В Євросоюз тягнете нас усіх,
Щоб краще Вам самим жилося
А інші, хай… Ваших родичів на війні нема.»
Я пишу цей вірш – молитву
До Бога Живого, народу свого,
До влади, президента країни,
На мудрість, на розум, на праве діло, добро.
Любі українці й влада
Давайте шанувати свій Рід,
Давайте відмовимось вбивати,
Щоб зберегти країну для нащадків української землі.
Щоб усі українці країни
Дома працювали та жили,
Щоб всі роботи гарні мали,
Та жити хотіли на рідній землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687561
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.09.2016
автор: Олена Самарич