Котляревський і сучасність (твір доньки на Конкус І. П. Котляревського)

«Всякому  городу  нрав  і  права,
Всяка  імєє  свій  ум  голова».
Мода  диктує  сучасне,  нове,
Але  й  зневажати  не  треба  своє."
 

***************  

Сучасний  світ,  полтавська  сторона,
Де  твори  Котляревського  живуть.
Людські  пороки  –  нам  не  новина:
Їх  хамством  і  чванливістю  зовуть.
 
Переплітається  з  минулим  сьогодення…
І  не  одна  «Наталка»  чи  «Петро»
З  «Енеєм»  вуличками  темними
Тепер  відвідують  сучасне  вже  «bistro».
 
Сашко  був  парубок  моторний,
З  харизмою…  до  звичок  –  смак,
Та  й  зачіску  носив  прикольну,
Хвалився  всім,  що  він  козак.
 
В  тусiвках  участь  брав  активну,
Рейтингував  дівочу  стать.
Вважав,  йому  не  має  рівних,
У  справах  клубних,  так  сказать:
 
«Моднявих  лиць»  потiк  юрби,
Де  всі  волають  і  пліткують,
Горілку  цмулять  та  кепкують,
Ну  гірше,  ніж  старі  баби.
 
Пріоритети  так  він  ставив:
Кабак,  дівчата,  «Ягуар»,
Тусівки,  боулінг,  забави…
Iз  звичних  правил  глузував.
 
Тунелі  в  вухах,  пірсінг  в  брови,
Штани-афгани  на  ногах,
Дівчачий  хвостик,  зірк  корови,
Перстнів  багато  на  руках.
 
I  звідки  весь  цей  бруд  узявся?
В  тату  телеса,  в  ланцюгах…
До  всiх  дiвчат  Сашко  лицявся  -
Ну  цирк  та  й  годі,  просто  жах.
 
Здається,  розум  світ  втрачає.
Неначе  клоунів  з  книжок,
З  екранів  «фешен»  випускає
I  молодi  дає  зразок.
 
Усе  йому  «по  барабану»,
І  «сленг»  –  не  мову  полюбляв.
Та  якось  сталося:  жадану
Красуню  серцем  покохав.
 
Вона  є  дівчина  полтавка,
Та  і  зовуть  її  Наталка,
І  сучасна,  й  жартівлива,
Чуйна,  добра,  не  спесива.
 
Голос  річенькой  тече,
Пироги  смачні  пече.
І  кмітлива,  і  красива,
Гордо  голову  несе.
 
Наш  Сашко  не  знайде  місця,
Згоден  він  тепер  на  все:
Для  коханої  відрікся
Різних  зборищ  «лЯ  пасЕ».
 
 
Голова  болить  i  тлiє
Вся  душа  в  одних  думках:
При  Наталцi  так  нiмiє
Й  шарiться,  неначе  рак.
 
Всi  Наталчинi  бажання
Згiдний  виконать  юнак:
На  спортивні  йде  змагання,
Дiйсно,  наш  Сашко  -  КОЗАК!
 
Той  «старий»  Сашко  десь  дівся,
Ну  а  новий  народився!
Тай  й  дiвча  кохає  дуже
Лиш  Сашка;  другi  –  байдуже:

«Де  злагода  в  сімействі,  де  мир  і  тишина.
Щасливії  там  люди,  блаженна  сторона.
Їх  Бог  благословляє,  добро  їм  посилає  
І  з  ними  вік  живе,  і  з  ними  вік  живе.».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2016
автор: Алика Лем