Якось метелик залетів
В мої занедбані покої.
Я ще ніколи у житті
Не зустрічав краси такої.
До болю подих затаїв,
Щоб не стривожити це диво.
Навіть весною солов’ї
Так не діймали серце співом.
Лети, метелику, лети –
Тебе я маю відпустити
Де волі й радості мотив,
Безмежжя неба, сонце, квіти…
Мені ж ніколи не забуть,
Що ти в душі моїй накоїв.
Спасибі Богу, що твій путь
Через мої проліг покої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2016
автор: stawitscky