81* вертаюся в снах у минуле – там суд мені й щастя…
А серцю моєму причастям – прабатьківське поле,
чий подих солодше за втіхи, за поклик весни,
що манить в красу буйноцвіття лугів, їх роздолля, –
тут мого дитинства сліди загубились і сни…
82* і прийде юність зреченням до тебе
Ковточок неба випити б з криниці!
Перед порогом помолитися безбожником…
Ступить на килим споришу і подорожнику.
– І двом хрестам на цвинтарі вклонитись…
83* до рідного порогу повернусь…
… Вже ніхто не чекає тебе. Гнівно ліс тут гуде.
– Як минулося все найсолодше, святе, молоде!
О, оманливо як наша мрія по днях нас веде,
пізно вчить цінувати й любить найдорожчих людей...
84* нам би – втілення мрій, без печалей і втрат!
Три рази на рік: «Зі святами!»… – То стільки їх в році?!
А добрим життя має бути не тільки на свято,
[i]бо щастя й любові у днях не буває багато –
бажаймо хорошого всім нам на кожному кроці![/i]
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687139
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2016
автор: Касьян Благоєв