Відчиняй мені двері…

                                                                             ****************

                                                 Відчиняй  нові  двері,  життя:

                                                 У  минулому  -  "щастя"  химерне  -  

                                                 Без  пробачень  і  без  вороття...

                                                 Я  жива  -  відчиняються  двері.

                                                 Так,  минуще  й  примарне  усе:

                                                   І  багатство  нажите,  і  слава...

                                                   Забирає  миттєво  оце

                                                   Вулканічна  палаюча  лава  -  

                                                   Б'є  життя  негасимий  вулкан:

                                                   Рівно  тліє,  то  вибухне  знову...

                                                   Все  солодке  не  випити  нам,

                                                   Не  минути  скорботи  гіркого...

                                                   Досить  того,  що  хліб  на  столі

                                                   Та  живлюща  вода  у  криниці,

                                                   Й  усміхаються  світло  мені

                                                   Найдорожчі  кохані  обличчя,

                                                   Що  світанок  прозорий  гряде,

                                                   Землю  цю  обціловує  пишну,

                                                   І  стрічають  удома  мене

                                                   Літом  скупані  батьківські  вишні...

                                                   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686767
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2016
автор: Світлана Імашева