Мамо, ти не плач за мною,
Помолися за мене й братів,
Не хотів тебе бачить сумною
І вмирати я теж не хотів.
Тату, я завше з тобою,
А тебе побілив білий сніг,
Та не той, що паде зимою,
Ні, не той, що впаде на поріг.
Сестро, ти люба, єдина,
Тепер бачу тебе я згори-
Хай живе в тобі наша родина,
Я її не зумів зберегти.
Я хотів, та така вже доля-
Кулі сипались наче дощ,
Ми упали посеред поля-
Біль вплітався, неначе хвощ.
Там читало життя молитву,
Смерть торкнула, і небо, і рай-
Там закінчили ми свою битву,
В ній у вічний пішли небокрай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686665
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2016
автор: Леся Утриско