Чорні вікна. Жовте тепло ікон.
Вже півшляху позаду. Не обертайся.
Дражнить димом дорогу старий дракон
І пускає думки на гарячі танці.
Я втікачка, диво з усіх дивин.
А у смерті забракло цинізму й цинку.
Поле смокче беззвуччя усіх домовин,
поле пише траву, немов на оцінку.
Ти , драконе, мій коню, тобі до ніг
Укладається ніч, молода та сита,
І тугіше затягує шви доріг,
Щоб не різали землю тяжкі копита.
Рознеси мене, коню, дрібніш, ніж вщент,
Я зійду над минулим, що не минає,
І нехай позолота міцних плечей
Стане щастям для іншої, навіть раєм.
Тільки поле…і плач на губах, і клич…
що сакральніша плоть – то солодший спогад.
Чорні вікна . Порожні світи облич.
Там стояла вода, не прощена Богом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68660
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.04.2008
автор: Малігон Анна