Це вік коли…

Це  вік,  коли  найбільші  плани  –  в  дітях!
У  мріях  їх,  досягненнях  в  житті…
Коли  з  їх  успіхом  ми  також  молодієм
Життєві  нові  відкриваємо  путі!

То  ж  дай  нам  Боже  не  відчути  болю,
Від  згірклої  образи  в    їх  душі,
Коли  бажанням  підкорити  нашу  волю,
Хтось  дітям  в  пекло  перетворює  всі  дні…


Коли  обпльовують,  щоб  лиш  зламати,
Принизити,  ужалити,  впекти…
Тоді  ти  ладен  все  для  них  віддати,
Щоб    не  впустити  в  душу  пустоти…

Диявол  знає  як  людині  насолити  –
Болить  найбільше  саме  біль  дітей…
Отак  морально  можуть  навіть  вбити,
Змішавши  з  смородом  лихих  людей...

Страшніше  смерті  лиш  тоді,  як  діти
Принижені  й  потоптані  в  брехні…
Коли  так  важко  знову  світло  воскресити
У  їх,  людьми  розчавленій,  душі…

Образливо,  що  їх    ламають  гідність,
Під  сумнів  ставлять  чесність,  навіть  честь…
Й  почуєш  з  уст  їх,    що  ти  помилилась  –  
Немає  правди,  згнив  бо  світ  увесь!

Не  так  виховувала  й  не  того  навчила  –
Добра  не  варто  дарувати  всім,
Брехня  й  підступність  душі  полонила,
Та  зовсім  не  мораль  на  висоті…

Нікому  не  потрібна  мудрість
Там  де  облесливість  царює  і  брехня,
Коли  об  тебе  витирають  ноги,
Бо  перед  кимось  не  схилив  чола…

Коли  там  вірять,  де  немає  правди,
Всіх  переконують,  що  ти  уже  не  ти,
Коли  панує  чорнота  підступна,
Та    вгору  справді  не  дають  іти…

Навіщо  ж  ти  тоді  живеш  на  світі…
Для  чого  душу  укладала  у  дітей?
Для  чого  вчила  бути  справедливим
Й  ніколи  не  обманювать  людей?

Найбільше  пекло  –  це  коли  старання,
Твої  недоспані  і  неспокійні  дні,
Отак  зуміє  хтось  підступно  потоптати,
Байдужий  холод  посилить  в  душі…

Ти  виховала,  ти  любов  вкладала,
Частинку  серця  віддавала  живучи
А  хтось  отак  убив  твої  старання,
Що  у  моральнім  гробі  ніби  ти…

Я  знаю  що  привносить  корективи
Життя,  на  жаль,  і  не  найкращі  для  душі
Та  вірю,  що  Господь  Всевишній
Не  впустить  в  душу  помисли  лихі.

Та  й  далі  вірю,  що  життя  прекрасне  –
На  світі  є  ще  справжні  людяні  серця,
А  «бумерангом»  тим  усім  воздасться,
Від  кого  кров’ю  омивається  душа…

Бог  не  допустить,  щоб  терпіть  даремно
В  чиюсь  угоду  нечестивого    буття…
Ото  ж  молюся,  щоб  для  кожного  і  завжди
Біль  був  лише,  як  новий  стимул  для  життя!

Іванна  Осос  
30.08.2016

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686568
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2016
автор: Lilafea