Ваш погляд впав у плесо моїх снів –
Побіжно кинутий коштовний камінь…
Хто смів тоді наворожить мені,
Заклавши душу безуму цунамі?
Нестримний шал збунтованих небес
І мед гіркий оманливої мрії…
Мій дух, як Фенікс з попелу, воскрес,
Я залюбки цей сон собі навіяв.
Я так шукав той погляд неземний,
Я так із ним зустрітися боявся.
Свої стежки топтали вже сини,
Мене ж , мов учня початкових класів
Тягло якусь записку написать,
І написав би, ставши сміливішим…
…Лишився з таїною сам-на-сам,
Щоб потім її вихлюпнуть у віршах.
Яких Ви не читали по цей час,
І про які Вам не потрібно знати.
Ясніє мого спогаду свіча.
Іскриться камінь в тисячі каратів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2016
автор: stawitscky