Він такий непохитний, такий неприступний, як мур,
Як берлінська стіна, що навпіл одне місто ділила.
В нього стріли пускає мій вірний друзяка Амур.
Він щити наставляє, у нього амбітність Ахілла.
Його слава веде, в нім вигойдує дух боротьби.
Він рисує бої і смакує чуття перемоги,
І ретельно ховає вразливу п’яту від юрби.
Носить в правій кишені написані ним епілоги.
І хоч плач, а хоч скач – не розслабить ніколи свій прес,
Поміж ребра не влізеш, заслону надійно тримає.
Роздроблю почуття, кину птахам – злетяться з небес,
До останньої крихти дзьобами мій біль позбирають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)