Де брати хлопців-наречених,
Як цвіт горить в вогні війни?
Болючих звісток нескінченних
Рясніють всюди полини.
А сльози ллються...в нерожденних,
Хто мав прийти в чарівний світ...
Немає спинку в навіжених,
Ще прийде час на їх одвіт!
А що сказать діткам війни,
Що долю їм дорослі склали?
Війну накликали ж – вони,
Дитинство кинули в підвали.
А тим стареньким, як свічі,
Що догорають у руїнах,
Ні вдень їм спокою й вночі,
Хоч молять Бога на колінах.
Усьому є фінал – минучість:
Режимам, війнам і злочинцям...
На них чекає така участь...
Всміхнеться доля Українцям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686454
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.08.2016
автор: Шостацька Людмила