Ніякі місця нас так не тримають, як минуле.
Ми тоді жили одним днем.
І не думали про майбутнє
ніби були одним цілим.
Але через роки розуміємо,
що не можемо згадати навіть обличчя одне одного.
І в натовпі людей
Проходимо чужими вже людьми.
Поставлені останні крапки.
І мене кохає інший
Пробач!
Ми не вічні
Не вічні почуття…
Дозволь собі, просто бути щасливим
Дозволь собі не боятися майбутнього
Нових людей
Відкрий своє серце для іншої
Для справжнього кохання
Не бійся завжди залишатися людиною
Покину місто минулого назавжди.
Мене там уже ніхто і нічого не тримає!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2016
автор: Samolichenko Svitlana