Звільни мене з своїх лабораторій,
Віддай ключі і мапу покажи.
Я вводжу на кохання мараторій,
Бо не очистить сльози від іржі.
В приміщеннях підробленого раю
Тремтить душа від дослідів твоїх.
Не видно смутку ні кінця, ні краю,
Відколи я піднявся на поріг.
І скільки ж сліз на тво́єму рахунку,
Сердець розбитих? Не перелічу.
Ти лаборантша вищого ґатунку -
Я на собі майстерність ту відчув.
Звільни мене з своїх лабораторій,
Віддай ключі і мапу покажи...
(29.08.2016.11:30.№300)
Донецька обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2016
автор: Вадим Косарєв