Хто сказав, що мені не пишеться,
Хто повірив, що слово змовкне,
Що і сліду вже не залишиться,
А душа швидко зв’яне, зжовкне?
Повертається пісня з вирію,
Підставляє долоні промінню.
Знаю – визрію, знаю – вистою,
Хай пліткують. Вони, як тіні.
Обціловує вітер квіточку,
На коліна стає перед нею,
Хоч махає хустинкою літечко,
Та я все ж у обіймах Орфея.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686274
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2016
автор: Валентина Голубівська