Даруйте, люди, за оце,
Круте з перчинкою слівце...
На червоний сигнал світлофора
Бредуть "зеброю" кілька тварин,
Мов якась показна непокора
Нормам руху істот і машин.
Завищали негайно колеса,
Гальмівну означаючи путь.
Для відвернення травмо - ексцесу
Тільки й чути -- клаксони гудуть.
А до тих застережливих звуків
Водії матюки додають --
Лають тих пішоходів - тварюків,
Що на світло червоне ідуть.
"Куди прешся, рогата корово,
І ведеш за собою теля ?!" --
Кричить грізно шофер та ще й слово
Матюкливе, круте добавля.
Особливо дісталось козлові,
Бо шофер вкрай сердито, зі злом,
При своєму лайливому слові
Обізвав його тхнущим козлом.
Цього разу трагедій не сталось --
Відвернув лихо Сущий Отець.
І цим благом добро скористалось --
Епізод мав щасливий кінець...
. . . . . . . . . . . . .
На узбіччі стояла людина
І не йшла на червоний сигнал.
Бо людина -- істота єдина,
Що дорожнії правила зна.
І, крім того, не тільки лиш знає
Вона вимоги правил отих,
А, в додаток, обов"язок має
Неухильно виконувать їх.
Тож без помилки маємо змогу
Відрізняти людей від тварин.
Це все видно, коли хтось дорогу
Переходить в потоці машин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2016
автор: Микола Холодов