Мадам, до вас пишу зізнання,
Коли побачив в перший раз .
Задався я тоді питанням
Безглуздих та байдужих фраз.
Сидів за столиком в буфеті,
Не міг насмілитись прийти.
Ви так сподобались міледі,
Вже встигли й з розуму звести.
Туди приходжу я що ранку,
Бо ви запали мені в душу
І трошечки через фіранку
Побачити я вас там мушу.
Волосся ваше – як шовкове
І ямочки ті на лиці,
І личко ваше загадкове,
Й родимка ніжна на руці.
Я здалека на вас дивлюся
Й немає смілості сказать.
Так підійти до Вас боюсь я
Й про почуття всі розказать.
Ось так ходжу уже пів року
Й спостерігаю з далека.
Й немає гіршого пороку,
Ніж мука ця так не легка.
Боюсь що цим своїм ваганням
Колись я зможу втратить вас
І буде зустріч ця остання,
Й не зможу запросить на вальс.
Та ось в четвер після шести
Зайшли попити чорну каву.
Хотів до вас вже підійти
Й зловив я поглядом цікаву.
На пальчикові вашім річ -
Це золоте в граніт колечко.
І в грудях запекло мов в піч
Ввергли розтоптане сердечко.
Та тут моя вина, мадам ,
Я вас кохав, та ви не знали.
Я вас читав вже по складам,
Я знаю все, де вигуляли
Я знаю скільки раз у день
Ви поправляєте волосся.
Я знаю список всіх пісень,
Це в пам"яті все збереглося.
І ось тепер після шести
Я підійти до вас збирався.
Та встигли ви вже утікти,
А я цього найбільш боявся.
Й лиш в пам"яті усмішка ваша
До вас пишу я це зізнання.
Мадам, ви були в серці перша
Та жаль що так і не остання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2016
автор: Кушнір Марина