Усамітнення
Сонце на обрії,
щастям на обрії
гляне світлом в небеса.
Очі мов добрії,
ніжні і теплії
любо тягнуть в чудеса.
Щоб заспівати знов
арію про любов
десь пташиною в гаю.
Радістю для розмов,
жаром, що гріє кров,
душу змилую свою.
Ніжити почуття
рину у забуття
тишею в густий туман.
Жити без співчуття,
жити для майбуття
в світі з безліччю оман.
Вірити лиш собі
втіхою у журбі,
ось такий урок життя.
Бо не таким в собі
світ, що живе в юрбі,
я плекаю все буття.
Щастя побачене,
радість присвячена
сонцем відкривали дні.
Все ще не втрачено,
адже призначені
долею дива ясні.
Серцем із доброти
душкою з теплоти,
перехожий враз прийде.
Дружбою з простоти,
зорями самоти
нас життя в імлі зведе.
Віктор Цвіт 25.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2016
автор: Віктор Цвіт