Не випали дотла.
Вогненний подих твій,
Торкаючись долонь моїх на мить,
Зненацька захопив і вже тремтить
Бажанням із-під вій,
А мить така мала.
Не відведи очей.
Покличеш, я піду
Забувши день, чи ніч - до прірви крок.
Я вже не встигну вивчити урок,
Як відвести біду,
Бо голова з плечей.
Чи може й не було?
А може й не жила?
Несе за вітром, жаром струменить.
Хмільна обіцянка вином п"янить.
Розбили два крила
Пекельний лід, чи скло?
Душа в"юнка вплелась
Плющем з рожевих снів
І проросла углиб пустельних веж.
Одна-єдина мить - сади без меж,
А ти вогнем в мені...
Я лаві віддалась.
Не випали дотла.
Вогненний подих твій
Торкнувся ось долонь моїх, за мить
Всередині завмерло і тремтить.
Осяяння з-під вій,
А мить така мала...
26.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685919
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.08.2016
автор: Ліна Ланська