Це тільки штрих того, що відбувається

Гримить    війна    і    небо    розривається
Стрілою    вогняною    знов    навпіл,
А    на    землі    дівчатко    надривається,
На    ніжки    стаючи    свої    слабі.
Підняти    неньку    хоче,    закривавлену,
Мале    дитя    не    може    ще    збагнуть,
Чому    в    його    матусі    раптом    «вава»    є,
Що    до    життя    її    не    повернуть…
Плачем    дитячим    тиша,    приголомшена,
Дивилася    згори    на    чорний    дим,
На    дерево,    що    стало,    ніби    локшина,
І    на    стіну,    розсипану    в    ряди.
Це    тільки    штрих    того,    що    відбувається,
А    скільки    охопив    би    об’єктив,
І    зрозуміти    дав,    як      кров’ю    упивається
Земля,      в    якій    міг    опинитись    ти?!
15.02.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685707
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.08.2016
автор: Ганна Верес