Бажаю світ розмалювати
всіма відтінками і кольорами,
щоб у житті з нами були,
життя прикрасили квітки.
Синій візьму: частинку неба,
залишу хмари білий фон,
нехай пливуть собі далеко
і трішки сірого додаю тон.
Сонячним кольором засяє небо,
пшениця колихалась вдалині,
із соняшником додавала небу
частинку жовтої краси.
Удалині на пагорбі зазеленіла
трава покошена, а ще кущі,
на фоні їхньому почервоніли
дрібненькі маківки в траві.
Червоніли маківки у житі,
а біля них синіли волошки,
голівки їх усіх хитає вітер,
поруч ромашки й дзвоники сині.
Рожевої ніжної барви
повсюди конюшина додає
і тільки чорний колір поля
трава висока ховає.
Калина червоніє біля поля,
безкрайнього, наче птахів політ,
хитає вітер, дозрівають грона,
ростуть калини вже багато літ.
Природа фарби додавала
фруктам і овочам в садах,
усім навколо дарувала,
себе продовжити їй час.
Повіє вітер у далеке море,
хвилі хитається запас,
може не хмари відпливають,
а саме так минає час?
Країні - двадцять п’ять,
вона водночас сива й юна,
від древності триває час
і до майбутнього для нас.
Жовтіє у полях пшениця,
синіє небо над країною вгорі,
малюють фарби Україну,
хай світлі будуть кольори!
07-24.08.2016.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685582
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2016
автор: Светлана Борщ