Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Але час вже, любі браття, помінять нам долю.
Чверть століття змарнувавши на догоду зухам,
Довели ми Незалежність ледь не до розрухи.
Гей, пора до справи, браття, - годі вже чекати -
Україну нашу милу час нам піднімати!
Час звільнятися від марень, від олжі й облуди,
Бо інакше діти ваші проклянуть вас, люди.
Проклянуть за пустослів'я, за мовчання нице,
За здання перлини-Криму чужій-чужаниці,
За відступництво, бо ж де ще, на якій землі
Є вітчизна для стражденних кримців-киримли!
Піднімаймося, братове, проти супостата,
Але спершу проженімо із своєї хати
Всіх манкуртів, що тут ходять, сливе, табунами -
Найстрашніший в світі ворог той, що поміж нами.
Пригадаймо, милі руси, нашу давню славу -
Хто ми є, якого роду і свою державу
Піднімаймо, мов калину, зігнутую злісно.
Піднімаймо вже сьогодні - завтра буде пізно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: Валентин Бут