Мелодія для пісні № 86 (Дід Миколай, Віталій Назарук, Людмила Пшенична)

Дід  Миколай

[i]Я  піду…  там  де  сині  гори,
Полониною…  в  дикі  звори.
Там  де  наші  з  тобою  зорі,
Світять  ночами  у  дозорі.

В  розмаїття  братків  -  віоли,
Таїною  лежать  узори.
Повернуся  навкруг…  -  фіорі,
Жайвір  грає  на  скрипці  в  хорі.

         Приспів:
   А  роки  мої  вдаль  вже  з  громами,
   Піднялися  увись  з  журавлями.
   Ох  та  юність…  так  щедра  думками,
   Слідом  ходить,  як  доля  за  нами.
   Квіти  ж  дивні  горять  вогнями…
   Не  прийду  ж  я…  ніяк  до  тями.

   Ой  ти  доленько  доле...
   Моя  память  жива.

Понад  краєм  піду  я  плаєм,
Хай  серденько  моє  співає.
Як  ходили  колись  згадаю…
Знову  радощі  всі  спиваю.

Котить  сонечко  світло  раю,
Розливається  круг  розмаю.
Тут  любов  ми  пили  губами,
Тут  кохалися  до  нестями.

         Приспів.
[/i]
================

Віталій  Назарук

     КРИНИЦЯ

[i]Повернувся  додому  знову,
Поклонився  всьому  святому.
І  зове  знов  його  криниця,
Щоб  прийшов  він  води  напитись…

Біля  вишні  стоїть  в  куточку,
Взяв  відро,  щоб  води  набрати,
Її  питиме  по  ковточку…
Тут  його  проводжала  мати.

       Приспів:
   Ой,  криниченько,  моя  доле,
   Як  болить,  що  аж  серце  коле.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.
   Дай  водиці  своїй  дитині,
   Що  далеко  на  самотині.

Крізь  роки,  крізь  життєве  поле,
Він  вертає  до  тебе,  доле.
До  хатини  і  до  криниці,
Щоб  побачити  і  напитись.

Що  ж  бо  далі  ще  невідомо,
Йому  часто  дорога  сниться,
І  зове  його  знов  додому,
Біля  вишні,  свята  криниця.

Приспів.

 Ти,  криниченько  люба,
 Дай  водиці  йому….[/i]

=================

       Людмила  Пшенична  

       Ти,  янгол,  з  неба

[i]Ти  -  зоря  моя  світанкова.
Ти  -  цілюща  роса  ранкова.
Ти  -  джерельна,  свята  водиця.
Чорноброва  та  білолиця.

Як    поглянеш  -  спиняеш  серце.  
Та  від  щастя,  від  щастя,  все  це.
В  твоїх  косах  -  коштовних  зорях  -
я  купаюсь,  неначе  в  морі.

             Приспів:
   Солов'їним  зігрієш  словом.
   Потонути  б  в  твоїй  любові.
   Мов  дитя  горнусь  я  до  тебе.
   Ти  ж,  неначе,  сам  янгол,  з  неба.

Ти  ввібрала  красу  від  світу.
Як  в  душі,  так  і  врода  з  виду.
І  хай  заздрять  мені  всі  хлопці,
бо  в  моїх  руках,  справжнє  сонце.

Берегтиму  тебе,  кохана,
від  зла-ока,  життя-дурману.
Ти  для  мене  неначе  серце,
я  живий,  доки  воно  бьеться.

   Приспів.
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: Віктор Ох