[color="#cc00ff"][b][i]Місячна ніч, чисте, зеленеє поле,
пушиста травичка, нікого навколо,
хмаринок немає, усе синьочорне,
лиш сузіря й далекі зірки кольорові.
Сон непомітно крадеться все ближче,
скоро вже все, що я бачу захлище,
поглине цю мить, поглине картину,
відтворить в деталях, зоряну країну.
Горизонт безмежний, зорі палають,
плеяди синім вогнем, красу відкривають,
сузір'я, пливуть по безмежному океану,
а Місяць, поспішає до їх стану.
Багацько чудесних країв зустрів я у мандрах,
зоряні армії у їхніх вічно-лінійних парадах,
туману густого навколо повная чаша,
а в центрі діра, поглина його, як я кашу.
Під кінець, пройшов крізь туман,
і сон обірвався, а що там за нею,
темрява чи світло, так і не дізнався,
та скоро завершиться сонячний день,
й ніч повернеться знову, а з нею і сон,
і прокладемо ми шлях новий, знову разом...[/i][/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685070
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2016
автор: Дмитро Кудрявцев