[color="#ff0000"][b][i]Галактика у безвісті нічного небозводу,
летить повільно, мимоволі безтурботно,
кружляють у вальсі системи, планети,
грають тисячі зоряних кларнетів.
Молочна, а може трохи шоколадна,
на смак вона неповторно ароматна,
віки тому, у Греції, мабуть, напевно,
Гера створила її з молока для Геракла.
Могутня, красива, велична, яскрава,
Архімед дарував їй сто тисяч каратів,
а кожен із них, як Сонце прекрасний,
від сапфіру до рубіну, блискучо-масний.
У вічності пливе вона, вогнем своїм палає,
а в центрі чорная діра, що поглинає й поглинає,
величезно-ненаситна й неймовірно швидка,
сяйво неминуче забира до себе в клітку.
Вона чарівна, що ще тут сказати,
не треба телескопів чи цих Хабблів мати,
ляжте на траві, серед нічного неба її зустрічати,
і вона прийде до вас у серце, і буде там кружляти...[/i][/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684876
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Дмитро Кудрявцев