В День поза часом, злетіти вище птаха,
Поринути у зелень вікових Карпат.
Проміння сонячні плести у коси втіхи.
Гадати, бачити і до, і після втрат.
Тим хто дійшов подарувати сині квіти.
Їх слід назавжди в мареві стежок.
І на вершині повідати, ворожити.
Це лишній день, чи може другий крок.
Таки щось знали стародавні майя,
Можливо розуміли, час не циферблат.
У їх календарі один день раю,
Так знадобився в коліщатах дат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684865
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.08.2016
автор: терен юрій