Природа кличе нас!

Як  мило  в  день  на  свіжому  повітрі
Ходити  разом  й  милуватись,
Красою  вічної  природи,
І  чистотою  на  землі...
Як  гарно  листя  шелестить,
Під  звуки  вітру  в  тишині.
Як  вільно  дихати  любов'ю,
Квіток  ясніших  за  людей,
Під  час  ласкавих  промінців
Що  влітку  сонце  нам  дарує...
Життям  щасливо  на  душі,
Коли  на  дворі  завжди  тепло.
Коли  любов  в  очах  горить,
І  серце  рветься  до  людей.
Наважусь  я  усе  віддати,
За  цю  красу  усе  любити.
Можливо  й  серцю  і  душі,
Мені  назавжди  стане  тепло.
Любов  палатиме  в  мені,
Як  розквіт  сил  в  природи,
Душа  радітиме  мені,
Як  ніжний  промінь  крізь  вікно...
Я  буду  жити  й  процвітати,
Буяти  так  як  цвіт  квіток.
І  ту  карасу  не  залишу,
Нехай  радітиме  душа....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68455
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2008
автор: Olenka