Парадигма істо-
Рії. Замкнене коло.
Роздивися навкруг
І відчуєш спроквола,
Як зманіжені рим-
Ляни час рахували,
В безнадію заглиб-
Лені смерті чекали,
Як в ОСТАННІ ЧАСИ
Ллєтьсь пійло фужерів...
-Пий до, дна, сучий син,
До життя ненажера!..
Цих часів оксами-
Това м "якість Нірвани...
-Хай одвічності ми-
Ті насняться коханим!..
А спитати себе
(Хоч спитати непросто)-
Як ламали хребет
Долі у "дев"яностих",
І останніх часів
Відлік розпочинали,
Наче смерті засів...
А вони... Не настали...
А тепер (що тепер?)-
Вже нема територій,
Ніби й ворог припер,
Чара, сповнена горя,
Ще й не вірить ніхто
У кінцеву мету...
Парадигма істо-
Рії каже- Я ТУТ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081800912
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684404
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.08.2016
автор: Серго Сокольник