Між нами диміли гори

Між  нами  диміли  гори.
Між  нами  палала  осінь.
Повірила,  заговориш
мій  смуток  на  віщу  просинь.

Повірила,  намольфариш  -
і  тугу  свою  забуду,
допоки  бентежні  хмари
шукатимуть  сонця  згубу...

Ступила  на  стежку  темну.
Казав  же  ж:  де  темно  -  зорі!
А  там  голосили  ревно
лиш  тіні  жаскі  в  затворі.

Злякалась,  не  приступила!
Та  пізно,  з-під  ніг  -  каміння...
Казав,  що  даруєш  крила?
А  вийшло,  що  то  -  падіння.

Його  вже  й  не  заговориш.
Зосталась  оманна  просинь
десь  там,  де  диміли  гори.
Десь  там,  де  палала  осінь...

12.08.16  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2016
автор: Леся Геник