ночей похмурі миті —
розбурханого дня вітри.
і краплі снів розлиті
зірками, де блукаєш ти..
лиш тьмяна ватра тліє
між вікон злої пустоти.
й малює світловії
в скляних очах, де час затих.
вузенькі сходи в небо,
землі широкий шлях й мости...
пірнаєш без потреби
до марень чорно-золотих.
16.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684035
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2016
автор: Микита Баян