Боже!
– Мовчи!
Бо чомусь мені стало так важко.
Жар полонив,
Тіло палить - неначе вогнем,
Я ще не давно, торкалась душею те серце -
Серце, яке зчарувало правдивим слівцем.
Боже!
– Мовчи!
Я сьогодні не в силі кричати.
Тільки мене, придають мої власні думки,
Котяться сльози від рідної вже пустоти,
І навіть їх, я не в змозі уже витирати.
Боже!
– Мовчи!
Я благаю…
Мені так погано.
Крутиться світ.
Я б зійшла, як зупинка була б.
Може у всьому виною моє власне пекло,
Голос який просто зник, погубивши життя.
Боже!
– Мовчи!
Якщо виживу - ми поговоримо.
+40 градусів і повітря вже майже нема.
Як скажи сталося в світі якому я вірила,
Як я живу, коли поруч лишень тишина?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683927
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2016
автор: Lesyunya