Вакханалія смутку…

Не  буде,  як  було…
Чуєш,  місяць  сьогодні  тече…
Місяць  знову  у  повні  лягає  на  соняхи  й  рутку.
Бо  розгойдує  човен.  І  осінь  занадто  пече…
Як  ця  осінь  пече!  -
     золота  вакханалія  смутку…

Не  буде,  як  було…
Не  сколихнуться  трави  ніде,
Не  обізветься  птах…  режисери  готичної  драми
Нас  покинули…  тут  -  нас  ніколи  ніхто  не  знайде.
Пригуби  мою  віру,
     і  мить  зупини  між  світами…

Бо  ще  тиша  така!..  
Бо  клепсидра  висмоктує  час
На  чужі  полюси,  бо  фужер  матіолою  повен…
Бо  ніколи  ніхто…  і  вирішує  повня  за  нас…
………і  розгойдує  човен…………………………..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2016
автор: гостя