Мій чорний чай
І одинока кружка,
А на стіні від сонця смужка.
Проникла в мій імпровізований рай.
Тут є годинник
І німе кіно.
Коли дивлюся у своє вікно,
Я бачу світ, та жодної людини.
Тут можна все.
Душа моя радіє.
Збулись вже заповітні мрії
Й у посмішці розплилось моє лице.
Так, це рай.
Розмови зі стінами
І обійми з своїми колінами
Під звуки, ніби зовсім поруч водограй.
Це лиш кімната.
Стіни в поролоні.
Я тут у власному полоні.
Це вже моя персональна палата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683697
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.08.2016
автор: Чудна Пташина