3. ЗНАЙОМСТВО
Сьогодні відправка в місце збору розпочалася з завантаження на судно, що повинно було за кілька тижнів доставити їх в країну, де буде пройдена підготовка до операції. Часу було вдосталь і Сальвадор, підклавши під голову рюкзак, спостерігав за портовською метушнею. Балансуючи між реальністю і сном, він згадав, як вперше зустрівся з Бруно.
Особливістю портів усього світу є те, що вони ніколи не сплять. І неважливо, морський чи повітряний, життя там не зупиняється. Морський порт все ж таки привабливіший. Запитаєте чим? Скажу: не чим, а ким. В порту є моряки. Моряки – народ особливий і в кожному порту є місце, де вони збираються. Моряки люблять випити, а ще вони дуже сумують без жінок. Кожен порт має такий чарівний закапелок, де є для них і перше, і друге. От в такий закапелок і чимчикували два новоспечених торгівця контрабандним товаром. Всім відомо: де є моряки, там є контрабанда. Так думав однокласник Сальвадора, котрий взяв його з собою в поїздку, пообіцявши трохи грошей із заробітку, якщо той поїде з ним, як охоронець. Сальвадор тільки повернувся з служби в армії і таку пропозицію сприйняв з радістю. Гроші потрібні та й робити нічого не треба. Легкі гроші.
Однокласник, знайшовши потрібну людину, про щось почав гарячково шептатися, а Сальвадор, сівши на лавку, просто спостерігав. Радше нудьгував. Краєм ока він побачив постать молодика, що стояв біля самої води і замріяно дивився вдалечінь. Увагу Сальвадора привернув його високий зріст і замріяність обличчя. В цей час з бару вийшла компанія моряків, котрі щось голосно обговорювали між собою. Важко було зрозуміти звідки вони, бо розмовляли англійською, але не європейці. Проходячи повз високого парубка, один з них щось того запитав, та відповіді не отримав. Мабуть, це не сподобалося моряку, і він, зупинившись, почав щось говорити. Здавалося, здоровань не чув його, – це чомусь розлютило моряка, він почав вести себе агресивно і до Сальвадора навіть долетіли уривки лайливих фраз. Здоровань, повернувшись до моряка, глузливо усміхнувся. Потім, так само посміхаючись, щось відповів, від чого моряк аж підскочив на місці. Сальвадор, що був добре знайомий з життям на вулиці, зрозумів: конфлікт неминучий.
Моряки, що пройшли були вперед, розвернулися і почали підходити до свого товариша разом з тим перекриваючи здорованю шлях до відступу чи маневру. Ці хлопці були не новачками, здоровань був у халепі.
Сальвадор встав і попрямував до них. Чому він це зробив? Згодом він відповів на це питання так:
– Не люблю, коли кайф ламають. Стояв чоловік, відпочивав, морем милувався. Нудьгував я.
Він пройшов повз моряків і став біля здорованя, спиною-до-спини. Той стояв спокійно, відчувалося, що цей хлопець не з лякливих і звичний до бійки. Ніхто не говорив ні слова, запанувала напружена тиша в котрій аж дзвеніла небезпека. Морячки розуміли, що в них перевага, і просто займали вигідні позиції. Сальвадор скорше відчув рух з лівого боку і автоматично, штовхнувши здорованя в бік, зробив крок з розворотом корпусу, одночасно блокуючи удар. Лезо ножа лише трішки чиркнуло по ребрах, не зробивши великої шкоди. Моряк умів користуватися ножем. Наступна атака була ще швидшою, та Сальвадор не став з ним гратися в мушкетерів: він просто рубонув противника ребром долоні в борлак і той, як підрізаний, впав на асфальт причалу. Кілька секунд, що згаяли моряки, дали змогу Сальвадору підняти ножа. Він зустрівся поглядом із здорованем, той йому коротко кивнув і вони одночасно пішли у наступ.
Все відбулося дуже швидко. Не розмовляючи і не озираючись, Сальвадор і здоровань пішли в глибину порту. Пройшовши метрів п'ятсот, здоровань зупинився, протягнув руку і сказав:
– Я Бруно.
Сальвадор назвався і вони пішли далі.
– Там далі є катер мого дядька, гайда до нього. - сказав Бруно.
Катер виявився рибальським баркасом. В каюті сиділо четверо чоловіків похмурої зовнішності.
– Дядьку, нам потрібна допомога.-сказав Бруно.
– Знаю, по рації чув. Вас шукають. Хто він?-запитав найстарший, вказуючи люлькою на Сальвадора.
– Мій брат. - відповів Бруно.
Вони стояли, схожі між собою, світловолосі велетні, що свердлили один-одного поглядом. Це відбувалося кілька хвилин, врешті старий промовив:
- Ми відходимо зараз. Сховайтеся, коли вийдемо в море, вирішу, що з вами робити.
Глянув на Сальвадора і процідив:
-Мені проблеми не потрібні, якщо не придумаю нічого, я вас обох утоплю.
Їх закрили в сховок, котрий використовували для перевезення контрабанди. Було так тісно, що вони не могли поворухнутися. Хотілося пити. Митницю проходили надзвичайно довго, прикордонники були, як ніколи прискіпливі. Через чотири години кришку підняли і хлопці вилізли на повітря. Надихавшись, обоє стали перед старим і просто чекали, що той скаже.
- Я Егіл.- промовив той і протягнув Сальвадорові руку.
- Попрацюєте на мене, заробите грошей і я вас відведу до свого друга. Гроші мені. Друг допоможе.
- Хто твій дядько? - пошепки запитав Сальвадор у Бруно.
- Мій дядько-справжній пірат, а ми з тобою, з цього дня, його мавпочки- відповів той.
- Надовго?
- Допоки не набриднемо йому- сказав Бруно з усмішкою. А потім додав стримано:
- Це контрабандисти. Справжні. Тобі сподобається.
Так розпочалася історія їхньої дружби. Настане час – і Бруно віддячить другові за своє спасіння. Він врятує його ціною власного життя.
Редакція ZANG.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2016
автор: