З рисі часто ідуть в галоп,
То куняють, а то заснули.
Обминаючи поворот,
Вони, нове про щось, почули.
Душа прагне завжди удаль,
Хоч не кожному даль дається,
Як сплететься жура й печаль,
Болем в серці враз відізветься.
І життя наче й не було,
Зась летіти, ослабли крила.
Все прожите враз ожило
І береться в людини сила.
Не бажайте нікому зла,
Пеленайте малу дитину.
Щоби сила у вас росла,
Захистити могли родину.
Щоб не спати, а йти в галоп,
Щоб зріднитися із землею,
А коли пролунає: «Стоп!»,
Стати совістю і душею…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683365
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.08.2016
автор: Віталій Назарук