Було колись, батьків своїх любили,
І предки наші вірили богам.
Прийшли хозари й віру нашу вбили,
Не нам належить все тепер, - ж.дам.
Церкви ж ніколи Богу не служили,
І людям звично також заодно.
Паству разом із владою душили,
Чия ж вона… було їм все одно.
Злились в єдино юд.сучі діти,
І вже тепер нікому не секрет.
Що пришлі зайди- влади єзуїти,
Задача їх зламати нам хребет.
То бог лукавий, князь із потойбіччя
Над нами їх поставив пастухом.
Щоб випить душу демон опівніччя,
Держить в страху кадилом і баблом.
Щоб ми забули, що Сварожі діти…
Як у Дніпрі хрестили нас мечем.
Та йде вже віра, правди не втаїти…
Батьківську віру в душу повернем.
Дніпрові чайки квиглять і голосять...
Волхви уже, проснулися з могил.
Навести лад у душах світлих просять,
Нам подають Всевишнього посил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683134
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.08.2016
автор: Дід Миколай