Потяг їде в далечінь, стукають колеса,
Стук та грюк туди – сюди,
Все біжить в далечінь.
Потяг той везе вагони,
А в них пасажири,
Хто що робить?
Та всі їдуть за високі ціни.
Ой як гарно що в країні
Ще потяги їздять
Бо тім людям в Україні
І їздити нічим.
Аж раніш було то як?
Все кругом ходило
І автобуси дешеві,
І таксі. Й роботи, в усіх
Були б, якби тільки охота.
За то зараз ні роботи
Ні житла, ні віри,
Люди ходять сюди – туди
В пошуках своєї днини.
Ось і тільки залізниця
Все везе, й везе простих людей
До роботи, до кордону, до їди.
Адже ціни в магазинах все летять, й летять,
А зарплати й пенсії все мовчать й мовчать.
У мовчанку граємось
А як то далі жити?
Як дітей нам тих ростити?
Адже гарно як в країнах
Про людей хоч трохи дбають,
Як за працю їх цінують,
І зарплати платять.
Так і хочеться щоб в Україні
Не тільки потяги ходили
А ще й люди працювали,
І підприємства всі робили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682851
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.08.2016
автор: Олена Самарич