Мовчить весь світ, притихли миші,
Ні слів, ні шороху, ні пари з вуст,
Ми наче в ньому треті лишні-
Забули, хто ми, та як нас звуть.
А кожен день в нас гинуть люди,
Та кожен день у нас терор,
Усіх же бачать, та повсюди,
А ми мов бидло- не народ.
Усі забули, всі змирились,
Для вас війна, як "добрий день"
І крові людської ще не напились,
Не буде Божих вам прощень.
Нам не потрібно всіх квітів світу,
Нам не потрібно ваших свічок,
Нам би не дати загинуть квіту,
Лиш зберегти б нам синів й дочок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2016
автор: Леся Утриско