Я залишила всіх.
Мій час настав.
Мішок я вкинула на плечі
Й пішла від всіх
Світ-за’–очі, удаль,
В майбутнєє, у різне.
З нічим й зі всім.
Зі сво’єю думо’ю
І з багажем сторішнім.
По полю, в темінь,
Вбрід, в незнане, в морок,
У боже, чи диявольське,
В нове, чи в старе знов,
Але пішла, побігла, полетіла,
Пошкутильгала, поплелась.
Я просто втікла. Лиш б …
Себе би не забудь,
Світ своїх мрій,
Дитячих і наївних,
У марафоні хижім,
Придуманим людьми же
Для людей.
Як піт і кров,
Як меч і щит,
Як крига і вогонь,
Вони хай захистять
Мене.
Там десь в кінці,
Де круг мій
До кінця обвисне
І не обпалить більше
Свічка зла,
Хай мрії світлі
Мені заступом послужать
І не дадуть
Зійти у небуття.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682261
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2016
автор: Лєна Дадукевич