Вечір в спогадах суне в мій дім,
Пригортається в тихому смутку.
Тож готуюся, передусім,
Розкурити, в піч дивлячись, люльку.
Запалала вже в дровах смола,
І по стінах забігали тіні,
Я туди підкидаю слова
Самовпевнені та знахабнілі.
Вже опісля, як стихне вогонь,
Вигрібаю слова все ж живими,
Та тужавою стала їх плоть,
І ще важче домовитись з ними.
Призиваю тоді я роки:
Ті, далекі, тяжкі і глумливі.
Сам дивуюся: як і коли,
Те, що сталося, стало можливим.
Тож палайте слова у печі,
Хай ваш попіл розвіється вітром.
І, можливо, я стану тоді
Тим ким був, без пихи і привітним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682179
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.08.2016
автор: Г. Король