Колись було депутатів
усі люди знали.
Бо ті вміли працювати
й хабарів не брали.
На фабриках працювали,
на заводах, в полі,
щось в країні будували
для свого народу.
І навчалися, й служили,
й були не багаті,
у Верховну приїжджали
закони приймати.
Хоч й тоді було неправди
багато в Верховній,
та з народу депутати,
були все ж шановні.
Теперішні депутати
ніде не працюють,
ходить можуть і ще й спати,
й своє щось мудрують.
А бува, що їх й немає,
десь у своїй справі.
А засідання триває
в напівпустім залі.
Без потреби блокувати,
комусь дати в пику.
І не хочуть вони знати
про біду велику.
Що народ збіднів до краю,
йде війна на сході.
Вони ж дуже поспішають
відпочить на морі.
Лиш три місяці щороку
їх час у Верховній,
вистачає в них нівроку
на бізнес по повній.
І не хочуть вони знати,
як люд виживає,-
на копійчані зарплати,
якщо й ті він має.
Всім відомо, що багаті
ще більш багатіють,
ну а бідні й небагаті
паски затягають.
Яценюк прем"єр яскравий
сприймавсь негативно.
А пан Гройсман, хоч цікавий,
та не позитивний.
Обіцяв пан Яценюк:
"пулю в лоб послати".
Панок Гройсман Володимир,-
щось нам показати.
Хоч минуло вже 100 днів
його управління,
чи забув про поклик слів,
чи нема уміння.
Щось не видно перемін,
у сторону кращу.
живуть люди, як жили,
хоч і не ледащі.
І парламент не прийняв
законів про зміни,
і прем"єр не показав
що зробить в країні...
Отож, люди, як жили,
так і будем жити,
ще бідніші станем ми,
й тільки воду пити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682145
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 06.08.2016
автор: геометрія