ЯКЕ, ТО ЩАСТЯ БАЧИТИ СОНЦЕ.
Оксамитовий вечір ,опускає шторку над селом,
у піднебессі -квітнуть зорі , падає зірка вдалині,
Зоря, гасне свічею...падає.вдаль змахнувши крилом,...
І проблиск світла миттєво згасає у вечірній пітьмі .
Яке, то щастя бачити... як сходить сонце?...-
Коли розпускає, міріадами проміння золоте,
Немов квіточку весняну тримаєш у долонцях,
І від безсоння безсилля оживає життя нове.
Сонце, народжується на краєчку землі,
Місячна ніч ще колише у снах дитя,
Небо новий день благословляє у росі,
І людина сіє зернину любові і добра.
Яка то радість,-прокидатись від сонечка у вікні,...-
І зранку -раненько вдихаєш свіже ковток повітря,
Босими ногами,ідеш у духмяні трави.які купаються у росі,
Весна і літо віддають тепло і ти п'єш насолоду світла.
Немає кращої втіхи, як слухати пташки щебет у саду,
Коли цвіте білосніжна вишня у лілейно- пишнім цвіті,
як стрункі ясени і клени у барвах шелестять в осінь золоту,
у натхенні мрієш твориш..-і тобі цвітуть найкращі квіти.
І ти, біжиш за часом ,як вітром гнаний пожовклий лист,
Шукаєш ,від спраги джерело життя цілющу водицю ,
У смутку і журбі закружляє в осіннім вальсі падолист,
І до небес злітаєш у заметіль зими як білокрила птиця.
М .ЧАЙКІВЧАНКА 2009 08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681825
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 04.08.2016
автор: Чайківчанка