Священик мирував на вічну близькість,
Молитвенно зв’язавши дві душі.
Зліталась янголів незрима кількість,
Що вилилась у образі дощів.
І як один сказали: "Я навіки.
Повік з тобою буду до кінця.
Допоки в нас не стуляться повіки,
Від коли в двох ступили з під вінця."
В ту саму мить спліталися нейрони,
Створивши вишивку на молодих тілах.
Вони сплітались в листя та бутони,
Що поцілунком танули на їх вустах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2016
автор: Станіслав Безмежний